Интервью с директор департамента по делам спора и молодежи ХОГА обуликовало издание «Варта».

Читаю вашу біографію. Як вам вдалося в 1993 році одночасно закінчити Інститут фізкультури і підготуватися до Чемпіонату світу в Штутгарті. Адже ви звідти привезли додому бронзову медаль, чи не так?

Я завжди любив вчитися. Спочатку закінчив Інститут фізкультури, потім Національний технічний університет ХПІ, зараз я — студент Харківського інституту державного управління. Що стосується 1993 року: паралельно вчилися і тренувалися, рік був досить успішним. Я став призером Всесвітньої універсіади. Тоді вперше команда України поїхала на Чемпіонат світу, де мені вдалося завоювати бронзову медаль. До речі, коли я приїхав з зимового Чемпіонату Європи, вийшло так, що мені довелося здавати легку атлетику і стрибки в довжину. І я не здав їх з першого разу! У викладача, уявіть собі, було інше бачення стрибків у довжину, ніж у мене.

У вашій біографії зазначено, що Ви — срібний призер Чемпіонату СРСР в матчі СРСР-США в Йокогамі. Це в 1992 році, в той час, як Радянського Союзу вже не існувало?

Так, в грудні 1991 року Радянський Союз перестав існувати, але збірна команда СРСР і СНД в 1992 році виїжджала на міжнародні змагання. Мені пощастило в складі збірної команди СРСР і СНД виступати на Чемпіонаті Європи, на Європейських іграх, на матчі шести країн у Франції і на матчі СРСР-США. Тоді, здебільшого, це була політична складова, хоча і не в такому обсязі, як раніше. Ми вилетіли в Японію, і мені задавали питання: «Що у вас?», «Як у вас?». Загального розуміння не було, склалося так, як склалося. Наше завдання було — виступати і показувати результати, і ми це зробили.

Ви з 1978 року виступали за «Динамо». Сьогодні в харківському складі олімпійської збірної багато випускників і спортсменів цієї спортивної школи — тому що сьогоднішні позиції «Динамо» трошки краще, ніж в інших спортивних товариствах?

Товариство «Динамо» — це спільнота з 90-річною історією, зі своїми традиціями, і не тільки в Харкові, але і в Україні є найсильнішим. Так, ви маєте рацію, 19 спортсменів, які поїдуть представляти Харківщину на Олімпійських іграх, з 29 представляють товариство «Динамо». У складі збірної України більше 100 спортсменів-динамівців. Це найсильніше товариство. Я не бачу тут нічого незвичайного.

У 10 років мене взяли в «юні динамівці» — тоді це була традиція. Я пройшов усі етапи: дитячу школу спочатку на «Комунарі», потім — в «Динамо», спортінтернат, інститут, збірну України, збірну СРСР, знову збірну України. Протягом усієї моєї спортивної кар'єри я виступав за товариство «Динамо». Це моє рідне товариство, і я вважаю, що ми повинні пишатися тим, що у нас є такі спортивні традиції, і те, що наші спортсмени, що представляють товариство, будуть виступати на таких знакових змаганнях, як Олімпійські ігри.

А що з себе взагалі представляє «Динамо»? Для яких силових структур спортивне товариство є базовим?

На сьогоднішній день харківське «Динамо» — це більше 30 колективних членів, в тому числі таких структур, як поліція, СБУ, прокуратура, прикордонні війська тощо.

Вони є колективними членами, виступають на відомчих змаганнях за товариство «Динамо», проводять навчально-тренувальний процес на спорткомплексі «Динамо». Якщо необхідна методична допомога тренерів, інструкторів, ніяких проблем з цим не виникає. Зараз Національній поліції надаються методична допомога і рекомендації в плані загальної фізичної підготовки в процесі підготовки поліцейських.

Харківська організація — одна з найбільших на території України. Треба враховувати той факт, що товариство «Динамо» зародилося в 1924 році в Харкові, який на той момент був столицею Радянської України. У силовиків було прийнято рішення організувати своє спортивне товариство — ним стало «Динамо».

Скажіть, от раніше були «Буревісник», «Трудові резерви»... Що з цього залишилося? Які ще сьогодні спортивні товариства залишилися в Харкові? Яка їхня матеріально-технічна база? Правда, що з 1 січня 2015 року всі спортивні школи передані на фінансування з обласного бюджету?

На сьогоднішній день залишилося лише чотири фізкультурно-спортивних товариства: «Динамо», «Спартак», «Україна» і «Колос». На жаль, тільки товариство «Динамо» має свої спортивні споруди. У решти або їх немає взагалі, або їх так називати неможливо — повна розруха. Сумно про це говорити, але це жалюгідні сліди тих могутності та слави, які товариства мали свого часу.

З 1 січня 2015 року фінансування дитячо-юнацьких шкіл передали на рівні місцевого самоврядування. Нам були передані 14 шкіл товариства «Україна», дві — «Спартак», обласна школа «Колос» і спортшкола «Динамо».

Передали юридично тільки ці школи, у яких своїх баз не було. Коли ми об'їхали і подивилися їх стан, то жахнулися. Ми їх не залишили напризволяще, реформували, оптимізували, на сьогоднішній день всі школи фінансуються в повному обсязі. Я ходжу на тренерські ради і знаю ситуацію, яка зараз в дитячих школах, які фінансуються з обласного бюджету — фінансування у них одне з кращих, якщо не найкраще, в Україні.

Це правда, що матеріальна база спортивних шкіл не оновлювалася понад 25 років і гроші для поїздок на змагання не виділялися довгий час?

Коли ми проводили в травні обласну колегію, то побачили різницю між школами, які фінансуємо ми і які фінансуються на місцях. На місцях не закладається навчально-спортивна робота. У них максимум — заробітна плата. Проходить чемпіонат області, а від районів ніхто не приїжджає. Чому? Бо не закладено в бюджет, немає грошей.

У нас це все є в повному обсязі. Цим можна пишатися, але це сумно. Тому наше завдання — зберегти дітей, які займаються в цих школах, зберегти ці тренерські кадри. Все-таки діти — наше майбутнє, треба приділяти їм належну увагу.

З чим ви зіткнулися, прийшовши до Департаменту у справах молоді та спорту ХОДА? Опишіть ситуацію з харківським спортом два роки тому і динаміку за ці два роки: з чого довелося починати і що вдалося повернути, змінити в кращий бік?

Коли я прийшов в департамент, ми проаналізували ситуацію, що коїться в харківському спорті. Я нічого поганого не говорив про попередників і не буду. Так, можливо, в тій чи іншій ситуації було важко працювати, не було достатнього фінансування. У 2014 році повний календарний обсяг виконувався.

Що таке календар? Є чемпіонати області. Ми повинні їх провести за всіма видами спорту: у нас 39 олімпійських і більше 50 неолімпійських видів. Виїзди на всеукраїнські змагання, чемпіонати України, кубки України, різні українські змагання, які входять в республіканський календар... Команди виїжджали в неповному складі — не було на це грошей. Зараз всі обласні змагання, які в календарі, профінансовані на 100%. Всі вони проведені на найвищому рівні з усіх видів спорту. За всіма видами спорту забезпечені фінансово всі виїзди на всеукраїнські змагання. Тобто наші спортсмени виїжджають у складі збірної команди області, припустимо, на чемпіонат України до Львова, Києва, Одеси — в якому місті їх проводить Міністерство або федерація. Я вважаю, що за останні десятиліття ми досягли такого результату.

Найголовніше, що за два роки нам вдалося досягти — це те, що спортивна громадськість нам стала довіряти. Нашим словами, нашим обіцянкам. Якщо раніше вони сприймали все наші починання з деякою часткою скептицизму, то зараз нам стали вірити. Я вважаю, що це — найбільше досягнення, якого нам вдалося досягти за останні два роки роботи.

Вам довелося працювати при губернаторі Ігорі Балуті, в минулому році місце керівника ХОДА посів Ігор Райнін. Які завдання були поставлені вам новим губернатором?

Ставши губернатором, Ігор Райнін поставив завдання: Харківська область повинна стати кращою в Україні. Тільки ставлячи перед собою найвищі цілі, ми можемо досягти результату. І з такою підтримкою з боку обласної адміністрації та особисто губернатора, ми станемо кращими.

Я хоч сам легкоатлет, але ставлюся до всіх видів спорту однаково. Ми розрізняємо олімпійські і неолімпійські. Але це не говорить про те, що ми когось в більшій мірі фінансуємо, когось — в меншій. Номер один у цьому році — це головний старт чотириріччя — Олімпійські ігри. Такої уваги, такої фінансової та моральної підтримки з боку адміністрації не було в останні роки.

Я сам виступав на олімпійських іграх і знаю, в яких умовах ми тоді готувалися. Але то були 1990-ті. Ми повинні розуміти ту ситуацію, яка була взагалі в країні. Можливо, зараз і не легше, але є розуміння, є підтримка. І коли така підтримка, приємно працювати. Всі спортсмени — люди амбітні, я так само ставлю перед собою високі цілі і намагаюся їх виконувати.

Про олімпійську збірну давайте поговоримо. Що таке «консолідований залік»? Чому Харківська область на першому місці за кількістю власних вихованців в Олімпійській збірній?

За загальною кількістю олімпійців перше місце займає місто Київ. Там 50 олімпійців і серед них вихованців саме міста Києва — 20 осіб. Якщо взяти за основу цей показник, то ми кращі. Серед 29 атлетів, які представлятимуть Харківщину на

Олімпійських іграх, 25 — харків'яни, які народилися в Харківській області, починали свій спортивний шлях у місцевих дитячо-юнацьких школах в Харкові й області, та далі по етапах: по вертикалі піднімалися, вчилися в школі вищої спортивної майстерності, в спортивному училищі. Зараз вони в вузах. Та ж Ірина Деха, чемпіонка Європи та світу з важкої атлетики, починала свій шлях у дитячо-юнацькій школі Барвінкового. Зараз вона представляє Харківщину на Олімпійських іграх. Я вважаю, що треба робити ставку на своїх.

Що таке консолідований залік? Це подвійний залік області. Якщо коректно сказати про своїх колег, то за деякий час до Олімпіади, розуміючи, що той чи інший спортсмен області не має можливості отримати олімпійську ліцензію, вони роблять певні фінансові пропозиції, переманюють з іншої області. І ось вам результат, хоча ніхто ні копійки не викладав в розвиток саме своїх спортсменів. Вони отримують готового спортсмена.

Ми зробили ставку на інше. Ми не стали гнатися за результатом кількісним, хоча ви можете помітити: на минулі ігри поїхало 19 атлетів, а зараз у нас 29. При цьому Україна на попередніх іграх представляли 245 спортсменів, а зараз 205. При такому співвідношенні це один з кращих результатів, який показала збірна Харківської області в роки незалежності.

Ми приділяємо належну увагу дитячому та юнацькому спорту, думаючи про майбутнє. Ми закладаємо той фундамент, на базі якого через якийсь час наші харківські спортсмени будуть показувати результати. При наявності спортивних баз і хороших тренерських кадрів ми можемо досягти багато чого.

У нашого міста давні та славні спортивні традиції. Ціла плеяда знаменитих тренерів починала тут свій шлях і продовжує працювати в Харкові. Згадати хоча б Кожухів, які підготували героя України, чотирикратну олімпійську чемпіонку Яну Клочкову.

А скільки у нас заслужених тренерів України! Наше завдання — створити їм умови для того, щоб вони повноцінно могли проводити навчально-тренувальний процес, і не думали, куди переїжджати. Ні для кого не секрет, що у нас багато спортсменів і тренерів переїжджають в інші країни і тренують інших спортсменів — там кращі умови.

Я думаю, що це продовжиться і після олімпіади в Ріо. Як утримати тренера? Як утримати спортсмена? Тільки створити їм умови, щоб тут було комфортно працювати і тренуватися.

Харків — студентське місто. У нас дуже багато вузів, чудові викладачі, до нас прагнуть приїхати. Можу з гордістю сказати: до нас дуже багато звертаються і хочуть переїхати до нас.

Щоб був результат, потрібні певні складові: наявність сучасних спортивних баз, тренерські кадри та належне фінансування спорту. І тоді у нас є майбутнє.

Краще розкажіть історію про те, як збірна Єгипту в цьому році вперше потрапила на Олімпіаду.

Те, що стосується стрільби з лука, потрапляння збірної команди Єгипту на Олімпійські ігри. Наш тренер Віктор Галазюк — тренер чемпіонки світу Олени

Борисенко — проводив навчально-тренувальні збори в Єгипті.

Фахівці єгипетської збірної звернули увагу на нашого тренера, запросили його до себе, він став паралельно їх консультувати. З огляду на те, в яких умовах вони тренуються в Харкові, і які їм запропонував Єгипет, він був змушений переїхати туди. І вперше команда Єгипту виграла першість африканського континенту, і тепер збірна Єгипту їде на Олімпіаду. У цьому — велика заслуга нашого, харківського, тренера.

Чи можемо ми створити умови? Думаю, що так. Тренуються вони на базі Національного університету. Взимку є тир. Можна сказати, в задовільних умовах вони тренуються. Це блочний лук... І вони тренуються — на напівстройці-напівсмітнику. Якщо створити умови, той же Галазюк повернеться. Народ у нас дуже талановитий.

І я думаю, не одного чемпіона він зможе виховати.

Те, що стосується бази «Комунар», це одна з трьох в країні, які у нас залишилися з часів Союзу: Херсонська область, Львів і Харків. На стадіоні «Комунар» влітку створені дуже хороші умови. Для зими — немає, спортсмени тренуються в підвальному приміщенні.

В кінці травня — на початку червня я відвідував його, там по коліно води. Умови, м'яко кажучи, неспортивні. І навіть в цих умовах наш спортсмен, олімпійський чемпіон Віктор Рубан, зміг завоювати олімпійську ліцензію, і представляє зараз нашу команду на Олімпійських іграх в Ріо. Про які рівні умови ми можемо говорити? В яких умовах готуються наші спортсмени і зарубіжні? У нас є тренери, вони готові працювати, і результат їх роботи — це більше не «завдяки», а «всупереч». Давайте створимо їм умови і, я вас запевняю, вони покажуть результат.

У складі збірної від Харкова вперше команда з дев’яти синхроністок. Які ще нові тренди в харківському пулі олімпійців?

Раніше на Олімпіаді представляли синхронне плавання тільки наші дуети. І вперше наша команда з синхронного плавання потрапила в змагання по групі. Команда дуже сильна, унікальна! Ми пов'язуємо великі надії з їх виступом в Ріо.

Також шести атлетами представлена ​​команда з легкої атлетики. Це стрибки в довжину — дві спортсменки, стрибки з жердиною, спринт. Команду представлятиме наш чемпіон світу Богдан Бондаренко. Це 29 спортсменів: вільна боротьба, великий теніс, бадмінтон, настільний теніс, а також маунтінбайк, який перший раз представляє Харківська область на Олімпійських іграх.

Я не хотів би зупинятися на кожному спортсменові окремо, хоча кожен по-своєму унікальний. У кожного своя доля, свій шлях, і я сподіваюся, що Ріо — це буде та вершина, до якої вони прагнули, і у кожного спортсмена є в душі одна мрія — Олімпійські ігри, це — головне. Залишається побажати нашим хлопцям перемоги.

У минулому році в Харкові вперше пройшов Бал чемпіонів. В цьому році збираєтеся продовжити традицію?

Сама ідея організації балу чемпіонів полягала в тому, щоб показати країні своїх героїв, зробити свято для тренерів, для спортсменів. Я думаю, свято вдалося. Спортсмени звикли бути в спортивному одязі, купальниках, кімоно. Тут же вони вийшли в бальних сукнях, костюмах, була чудова програма... Упевнений: у цьому році свято вийде ще більш яскравим і насиченим.

Харківська область з минулого року, вперше за останні роки, брала участь у всіх всеукраїнських змагання: дитячих, юнацьких, юніорських... Які результати у області?

За підсумками минулого року Харківська область посідає друге загальнокомандне місце після команди міста Києва з олімпійських видів спорту. Історично так склалося, що протягом тривалого часу Київ лідирує за цим показником. Це пов'язано з тим, що в столиці більш сучасні спортивні об'єкти, їх більше, і Київ лідирує за видами спорту, які він представляє: якщо у нас їх 90, то у них — більше 130. Але при тій підтримці, яка у нас є з боку обласної адміністрації, обласної ради, я думаю, вже незабаром ми вийдемо на лідируючу позицію і за цим показником в Україні.

Чи є взаєморозуміння в розвитку спорту по лінії місто—область?

Перш за все, на чільне місце ми ставимо спорт. І хочу сказати, що у нас повне розуміння з містом. Якщо виникають якісь питання, ми їх вирішуємо дуже швидко і оперативно. Я думаю, це один з показників, як повинні працювати спортивні чиновники.

Є складне питання — з приводу спорткомплексу «Авангард». Це правда, що його знесли і гімнасти тренуються в актовому залі Будинку проектів на проспекті Науки?

Спортивний комплекс, який знаходився на вулиці Чоботарській, належав фізкультурно-спортивному товариству «Україна». І коли я прийшов, це був один з гострих моментів, з якими мені довелося зіткнутися. Там тренувалися кілька відділень: бадмінтону, баскетболу, тієї ж художньої гімнастики. Він представляв собою сумне видовище. Опалення не було вже кілька сезонів, дві лампочки горіло, в окремих випадках була вода, все в цвілі, все в напівзруйнованому стані, ніхто не займався цим комплексом.

Те, що так сталося, що цей комплекс перейшов зі спортивної в комерційну площину, і потім його зруйнували, то це питання більше до правоохоронних органів. І, якщо розібратися, для мене не зрозуміло, як могли спортивний об'єкт довести до такого стану. В кінцевому рахунку, він був зруйнований.

Якщо ми вже заговорили про художню гімнастику, то на сьогоднішній день в Харківській області немає спортивних залів, в яких могли б тренуватися гімнастки. У чому там проблематика: висота стель повинні бути не менше девяти метрів. Не менше. В ідеалі — 13. Де знайти такий комплекс? Навіть міська школа, на «Сході», тренується — це в районі ХТЗ — там кожні пять метрів йдуть ферми, і спортсмени вже настільки призвичаїлися кидати свої предмети, щоб не потрапляли в ці ферми.

За останні 20 років з нових спортивних об'єктів можна назвати стадіон «Локомотив» і нову трибуну на стадіоні «Металіст». Чи планується щось побудувати найближчим часом?

Я думаю, що одним з перших об'єктів, які ми будемо будувати в Харківській області, це все-таки буде багатофункціональний спортивний комплекс, в якому обов'язково буде зал для художньої гімнастики.

Запит населення на заняття, запит батьків, у яких є діти, на заняття художньою гімнастикою в місті Харкові колосальний. Якщо ми побудуємо не те, що один — два, три, п'ять комплексів, вони будуть все заповнені до краю, я вас запевняю.

Гімнастика — це красивий вид спорту, це спорт з великими традиціями, у нас же є олімпійська чемпіонка, ви ж знаєте. У базову підготовку всіх видів спорту входить гімнастика. І коли батьки будуть приводити маленьких дівчаток на гімнастику, тренер буде закладати основи — для постави, для того, щоб вони могли мати гарний вигляд...

Батьки коли приводять свою дитину в секцію, перш за все, хочуть, щоб вона була здорова, і в моєму розумінні, якщо ми не будемо будувати басейни, спортивні зали, стадіони, своєчасно, то потім нам доведеться будувати лікарні та в'язниці. Я не хотів би, щоб ми це допустили.

Крім міста Харкова, є ж ще райони. Ми ж все-таки відповідаємо за спорт у всій області.

Навіть боюся питати, що там...

Протягом останніх двох років — колосальний прорив у розвитку спортивної інфраструктури в Харківській області. Ми в цьому році, буквально через місяць, здаємо фізкультурний комплекс в місті Вовчанськ, йдуть роботи з будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу в Первомайському.

Виділяють кошти районних бюджетів зараз або це все за рахунок області все-таки?

Район обов'язково повинен співфінансувати, хоча б в межах 10%. Це обласні гроші або це гроші державні, по різним фондам і програмам. Я вважаю, що якщо у нас в кожному районі буде фізкультурно-оздоровчий комплекс побудований, то це буде той мінімум, який ми зобов'язані після себе залишити.

Ті темпи, які ми зараз взяли, це цілком можливо. Причому, це можливо в самий найближчий час. Так, Харків — велике місто, це мегаполіс. Зрозуміло, що більша частина населення живе в місті Харкові. Тому спочатку потрібно звернути увагу на ті спортивні споруди, які необхідно або відремонтувати, або побудувати саме в місті Харкові. У районах ситуація плачевна. І тут треба підходити комплексно, до цієї проблеми. Вирішити її можна, було б тільки бажання.

Ви про темпи сказали. Зрозуміло, що якщо планку підвищувати все вище і вище, то рано чи пізно, я так розумію, ви вийдете на те, щоб все-таки просити або вимагати у Кабінету міністрів, ну, розширювати фінансування спортивного спрямування області. Наскільки це реально, наскільки в цьому можуть допомогти, наприклад, народні депутати, які преставляють Харківську область?

Тут повинен бути комплексний підхід. Район, область, місто, держава, державний бюджет. Перш за все, потрібно розуміти, а що хоче держава в розрізі спорту? Давайте подивимося все-таки, чим закінчаться Олімпійські ігри. Як держава брала участь у підготовці наших атлетів, хто скільки виділяв. Я ще раз хочу підкреслити: те, що було виділено Харківською областю на підготовку спортсменів на Оліпійському гри, це безпрецедентні цифри.

Про роботу керівника треба питати у його підлеглих, у тих людей, за яких він відповідає. В даному випадку — це спортсмени, тренери... Зараз у них Олімпійські ігри, вони думають тільки про результат. Коли вони приїдуть, тоді будуть задавати питання, а що далі? А далі ми повинні показати дорожню карту, що ми хочемо зробити.

Як я казав, нам стали вірити. І ті темпи, ті зобов'язання, які ми на себе взяли, ми їх обов'язково виконаємо.