Майдан был площадью разгневанных граждан, не желающих быть холопами, избиваемыми на конюшне. Он вскрыл гнойник, едва не погубивший весь организм. До выздоровления далеко

«Несмотря ни на что, Майдан - лучшее, что было в моей жизни». Всю весну и лето некогда было вспоминать о Майдане: новые впечатления, новые тревоги, новые герои интервью и репортажей. Некогда было поднять голову, осмотреться.

Зима, що нас змінила, дарувала нам багато пережиттів – радісних і величних, трагічних і болісних. Для кожного це була особлива зима. Протягом наступних тижнів і місяців будуть нагоди згадувати і по-новому переживати події Майдану – спів і світло ліхтариків та біль втрат, проте зараз я хочу зупинитися на тих, перших, які вийшли на Майдан Незалежності з простим гаслом «Янукович, підпиши!» Вони не дали всім нам «проковтнути» образу через втрачені надії і голосно заявили, що обманювати власний народ не можна

Майдан 2004-05 років, відомий під назвою Помаранчевої революції, не став точкою неповернення. Ми продовжили ходити по колу: політичні еліти взялися за старі ігри, а народ повернувся до свого традиційного життя, далекого від громадянської активності.

Хочеться вірити, що Майдан 2013-14 років, відомий під назвою Революції гідності, такою точкою неповернення став. Тому, що ми заплатили за неповернення вражаючу ціну крові. Тому, що народ не повернувся до звичайних занять, а заявив дорослу, суб'єктну позицію. Тому, що російська агресія зробила неможливими старі моделі української державності. Пологи модерної нації бувають успішними чи неуспішними -- нація або народжується, або вмирає. Але вона не може повернутися до старого стану

На первой странице вверху справа указано "2004 точно также!". В Генпрокуратуре действительно искренне верили, что события на Майдане идут по тому же сценарию, что и в 2004 году. Об этом есть отдельная аналитическая записка.

Мы должны додавить внутреннюю гадину совместными усилиями новых политиков в парламенте, новых политиков не в парламенте, новых не политиков, но воинов, и просто всех новых.