Клаптик до клаптика

Якщо вам шкода викидати старі речі, до того ж ви маєте потяг до творчості, займіться зшиванням клаптиків. У Харкові діє клуб любителів печворку й квілту — мистецтва, в якому не буває відходів.

Роботи харківських квілтерів і печворкинь із клубу «Чарівна скринька» викликають єдину асоціацію — бабусине. Але якщо наші бабусі такі ковдри шили без жодного особливого продумування, то все ж професійний печворк має свої визначені правила й техніки. Вироби із клаптиків (а це не лише ковдри, а що завгодно: наволочки, «прихватки», пояси, сумки, листівки, картини й вишукані панно) складаються із трьох частин: зовнішньої — декоративної (накладається на флізелін), внутрішньої — м’якої (надає об’єму) і спідньої. Клаптики, які зшиваються за попередньо намальованим ескізом, можуть складати різні візерунки (приміром, є техніка «троянда», чи «картковий фокус», чи «листочок»). Вкінці робота обов’язково густо прошивається (рівними квадратами або плавкими лініями). Американці віддають перевагу печворку ручному, але нині існують спеціальні машинки. Щоправда, коштують вони досить дорого, тому українки творять свої шедеври на машинках звичайних. Існують також спеціальні набори для печворку, до якого входять дошка для кроєння, рамка для кріплення роботи, ніж і лінійка. Ужитковий печворк уже давно модернізувавався й набув нових рис. Тепер окрім традиційного геометричного печворку існує й арт-квілтінг, який дозволяє ще й вишивку, аплікацію і все, чого забажається вашій фантазії.

«Печворк» у перекладі з англійської — робота із клаптиками, а «квілт» — стьобана ковдра.

Попри те, що печворку нині навчають у школі, на всіляких етнічних фестивалях (традиційно роботи харківських квілтерів можна побачити на фесті «Печенізьке поле»), видаються спеціальні журнали, в Україні професійно «печворкує» мало майстринь. У Харкові їх близько двадцяти. Частина з них у 2004-му році створила клуб «Чарівна скринька». Його членкині, дипломанти першого Всеукраїнського фестивалю клаптикового шиття, який із 2004-го року проводиться у Національному музеї декративно-ужиткового мистецтва, постійно влаштовують «творчі посиденьки» з чаюванням, виставки в харківському ляльковому театрі та у центральному парку міста — в його день народження. Засновниця клубу Марія Кольська, геолог за освітою, розповідає, що печворк її захоплює своєю межовістю. «Саме на межі, — говорить Кольська, — народжується найцікавіше. Багато жінок не реалізують себе творчо у житті. Але ж художні здібності нікуди не зникають. Це як віконце, в яке можна втекти».

Існує в Харкові ще один квілт-клуб — «Злата», який створили при громадській організації багатодітних сімей і інвалідів.

Мистецтво квілту не лише дозволяє втікати у своє внутрішнє і творче, але й може приносити прибуток (клаптикова ковдра коштує від 100 до 300 умовних одиниць).