Нерест — время браконьеров

Нерест — время браконьеров

Период нереста, который начинается в апреле, — время, когда лов запрещен, иначе в будущем обычная речная рыба может попасть в разряд деликатесов. У браконьеров же, наоборот, именно сейчас — горячая пора, так как рыба для выполнения задачи продолжения рода прибивается к берегу и в расставленные здесь сети попадает богатый улов. Ущерб, наносимый браконьерами, исчисляется миллионами — хищнические способы лова буквально обескровливают водоемы… В рейде вместе с инспекторами рыбнадзора побывала наш корреспондент.

«Нас очень мало»

Получив «добро» от начальника управления «Харьковрыбоохрана» Виктора Резника, мы с кадровым инспектором Иваном Григорчуком выехали на самое большое водохранилище области — Краснооскольское, которое еще называют Слобожанской Швейцарией.

В период нереста (а он длится с начала апреля до середины июня) работы у инспекторов прибавляется: рыба идет к берегу, и здесь ее поджидают километры сетей. Хотя разрешена только ловля одним крючком на человека и в определенных местах, подальше от нерестилищ.

…В два часа ночи мы выходим в рейд. Неодобрительно посмотрев на мой легкий «прикид», Иван Дмитриевич предлагает мне смешной, но очень теплый комбинезон, в котором я становлюсь похожа на Винни-Пуха. Один инспектор вооружается биноклем, другой садится на корме. У берега стоит видавшая виды «моторка». Двигатель заводят при помощи веревки (помните, как у Кроликов — «шморгалка»), и мы отправляемся в путь. Бороздим огромный водоем вдоль и поперек, таща за собой «кошку». Таким образом «накошачили» несколько сетей, забитых рыбой и уже выметанной икрой.

—Нас очень мало, — сетует Иван Дмитриевич. — Да и техническое обеспечение, сами видите, какое. А вот браконьерские орудия сейчас купить не проблема — все базары завалены… Вот, посмотрите, сколько икры, из нее уже никогда не появится рыба… Опа, браконьер!

У берега на узенькой лодчонке седой дядечка старательно выбирает сети. Пока мы подъезжаем, рыбак, бросив лодку, по пояс в воде улепетывает через камыши к берегу. Браконьер скрывается, а мы цепляем лодку и уводим ее на середину водоема.

Выключив мотор, сидим в засаде в камышах. И не напрасно! Еще один браконьер, обманутый тишиной, выплывает и начинает тянуть сеть. Попался! Составляем протокол. Горе-рыбаку грозит штраф — 680 гривен плюс сумма ущерба за пойманных лещей — примерно на триста гривен. Орудия лова будут конфискованы. Я наивно интересуюсь: а нельзя ли отпустить живых лещей? Инспектора говорят, что эта рыба все равно погибнет — травмы, нанесенные сетью, смертельны.

…Рассвет на водохранилище сказочно красив. Но любоваться некогда. Инспектор наматывает и дергает «шморгалку», и, тарахтя стареньким мотором, мы идем «кошачить» дно дальше. И так семь часов подряд. Поймав двух браконьеров и упустив одного, нагрузив полную лодку сетей с рыбой всех размеров, мы возвращаемся на берег.

Любишь рыбку ловить — люби ее разводить

На Старооскольском водохранилище вот уже пять лет существует Ассоциация рыболовов, объединяющая шесть коллективов, занимающихся как ловом, так и разведением рыбы. Директор ассоциации, Сергей Черемисин — громогласный мужчина солидной комплекции, рассказывает о работе своего коллектива.

—Раньше, когда люди покупали лицензию и оплачивали так называемую годичную квоту, в их обязанность тоже входило зарыбление водоема. Но что такое — один год? Для проформы выпустят пару тысяч малька, а ловят тоннами. У нас договор на десять лет — мы заинтересованы в постоянном пополнении запасов рыбы, поэтому зарыбление — один из главных пунктов нашей работы. А вот с браконьерами мы тоже боремся — наши рыбаки в большинстве своем являются общественными инспекторами… Я говорю людям: вступайте в ассоциацию, покупайте лицензию и ловите на здоровье. Но у нас как? Кто-то пусть зарыбляет водоем, а мы будем ловить на том простом основании, что нам так хочется. Да ради Бога, удочку в руки — и лови! Нет, мы привыкли сетями, электроудочками, и в любое время года. Вот из-за такого отношения в конце 90-х у нас здесь выловили практически всю рыбу…

Отношение к Сергею Александровичу со стороны местного населения двоякое: те, кто у него работает, относятся к нему хорошо, другие его не любят: директор не дает им ловить рыбу так, как они хотят. Сам Черемисин в шутку называет себя «мафиози», хотя руки у него далеко не барские — ему приходится тяжело трудиться наравне с рыбаками…

Весь собранный браконьерский улов отправляют в холодильные камеры — рыба поступит на прилавки магазинов. Мы же садимся в «Ниву» директора, и «мафиози» везет нас в рейд по берегу. Вот это экстрим! Машина ныряет и скачет по ухабам — дорог здесь как таковых нет. Мы едва не застреваем в глубокой луже, потом чуть не врезаемся в дерево. Но неказистый на вид «шедевр» отечественного автомобилестроения — лучшая машина для подобного рейда, да и водитель явно дока. Через три часа нещадной тряски я не выдерживаю и начинаю проситься «на базу». Браконьеров на берегу нет — только вдалеке мелькнула и пропала в камышах чья-то моторная лодка. Правда, на берегу лежал велосипед и водолазный костюм, но костюму протокол задержания не предъявишь.

Что мы оставим потомкам?

…По пути домой мы с Иваном Григорчуком ведем светскую беседу. Оказывается, ветеран Харьковского рыбнадзора (Иван Дмитриевич на этой службе уже 27 лет) — настоящий ас: ихтиолог и экономист по сумме двух полученных образований плюс ярый охранник водных богатств, которые защищать начал, будучи пионером и активным участником движения «Голубой патруль».

—Я не радикально настроенный страж, — говорит инспектор. — Рыба для того и существует, чтобы ее ловить и есть. Но нельзя же так относиться к природе! Ведь уничтожить и съесть можно все, а что мы оставим потомкам? Конечно, закон, наверное, излишне суров: в России, например, и в период нереста разрешен лов, и даже сетями, но с определенной ячеей и определенной длины. И, конечно же, не у берегов. Но закон есть закон, его надо соблюдать. Вот Сергей Александрович ловит рыбу, но он и зарыбляет водоем, что стоит денег, между прочим. Да и разработанный специалистами режим лова он тоже заказал и оплатил.

…Оказывается, для каждого водоема профильными институтами разрабатывается (за счет заказчика!) специальный паспорт водоема и режим, и еще целая куча всевозможных правил и циркуляров. Так что браконьерствовать, наверное, и впрямь легче, чем заниматься рыбной ловлей на законном основании. Но Иван Дмитриевич прав — уничтожить можно все, а что мы оставим потомкам?..

Ольга Попова (Пугач) 
 
версия для печати
 

Комментарии:

  • #1 ТИМОФІЙ МУСІЄНКО 15.10.08, 22:54
     

    ПРО ЩО МОВЧАТЬ ЗАЛИШКИ РИБИ ?Читаючи інтерв’ю С.Черемісіна, у когось може скластись враження, що цей благодійник створив свою «крупну юридичну особу» , тобто асоціацію, зареєстрував її у власній квартирі в м.Харкові і їздив до нас з обласного центру лише з однією благородною метою – примножити рибні запаси та зберегти екологічне становище Червонооскільського водосховища.Ніби, окрім нього, на всі 4 приоскільські райони від Дворічної до Ізюма не знайшлося іншого такого. І бути б нам усім завдяки йому щасливими, та ось «на арену» вийшов депутат Куп’янської міськради і щастя стало примарним. Сергій Олександрович не називає його. Але всі, кому хоть щось відомо про конфліктну ситуацію на Червонооскільському водосховищі, розуміють, що мова йде саме про депутата міськради Володимира Доскальчука. До речі, пан С.Черемісін засвітився не лише у «Франті». Його ім’я останнім часом рясніє і в ряді обласних видань. І скрізь він нав’язує читачам упевненість, що він став на заваді бізнесових інтересів як самого В.Доскальчука, так і інших, хто вступив з ним в боротьбу за врятування від спустошення Червонооскільського водосховища. Адже в цьому В.Доскальчук не один. Разом з ним депутатський корпус Куп’янської міської і районної рад, Ізюмської, Борівської, Дворічанської рад, депутати облради, працівники рибоохорони, міліції, СБУ, прокуратури, мешканці прибережних до цього водосховища населених пунктів, куп’янські рибалки-любителі, які, як ніхто бачать що поголів’я риби катастрофічно зменшується і вже скоро внаслідок бурхливої «діяльності» пана С.Черемісіна та очолюваної ним асоціації Червонооскільське водосховище чекає доля Великобурлуцького, в якому «завдяки» тому ж таки С.Черемісіну, всі цінні аборигенні породи риб винищені повністю. Коротше кажучи, С.Черемісін, як той солдат з анекдоту на питання чому він іде не в ногу, відповів, що то рота йде не в ногу.А тепер перейдемо до конкретних фактів. У відповідності з ст..124 Конституції України судові рішення є обов’язковими на всій території України. Обов’язкові для всіх – від останнього «бомжа» до самого Президента. Але, мабуть, не для пана Черемісіна.Наказом Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства від 27.06.06 р. №84 за численні порушення природоохоронного законодавства асоціацію . очолювану С.Черемісіним. було позбавлено права рибогосподарської діяльності на Червонооскільському водосховищі.Господарським судом Харківської області, куди Черемісін оскаржив цей наказ, його залишили в силі. Тобто суд підтвердив законність заборони рибної ловлі для Черемісіна. Але невідомо з якого дива він продовжує нещадно виловлювати вже залишки риби, тобто не виконує рішення суду. За невиконання ж рішень суду ст..382 Кримінального кодексу передбачена кримінальна відповідальність.І депутат міськради В.Доскальчук звернувся до прокуратури з проханням розслідувати цей правовий парадокс – невже С.Черемісін знаходиться понад законом?Щодо зариблення водосховища, яким козиряє пан Черемісін.Є цікавий документ – доповідна записка начальника обласної рибоохорони Віктора Рєзніка на ім’я губернатора Арсена Авакова про перевірку діяльності асоціації Черемісіна. В ній викладені кричущі факти, за які цього «благодійника» треба не просто в шию гнати з водосховища, а й застосовувати більш круті заходи. З докладної видно, що жодного разу не проведено зариблення пліткою, судаком та білим амуром, обсяги проведеного зариблення від запланованих потреб становлять 23-32% (це те, що на папері), 74- 91% і більше від 2. фактичного вилову становлять цінні аборигенні види риб (лящ, судак, плітка, плоскирка та інші) при допустимій нормі 20%, тоді як повинні переважати породи вселенців – товстолобик, білий амур, не ведеться облік виловленої риби і неможливо встановити скільки ж її фактично виловили. Віктор Рєзнік також прийшов до висновку, що Черемісіна треба позбавляти права рибогосподарської діяльності. До цього ж висновку прийшов і Державний Комітет водного господарства України.Як розповів один з керівників Червонооскільського державного рибгоспу, зариблення водосховища фактично здійснюють вони за державні кошти. А от монопольне право на вилов риби та ще й безконтрольний має приватна структура С.Черемісіна. За які такі заслуги пан Черемісін наживається за державний кошт і чому це не цікавить правоохоронні органи?Ті, хто регулярно дивляться передачі КТБ неодмінно пам’ятають серію репортажів про рейди по Червонооскільському водосховищу під час нересту.В цих рейдах, які проводилися рибоохороною разом з правоохоронними органами. брали участь і журналісти Куп’янської телерадіокомпанії, які все фіксували на телекамеру. Загальновідомо, що ловля риби в нерест – це не просто бракон’єство, а злочин.Кадри телез’йомок демонструють і тисячі метрів бракон’єрських сіток,що вкрили все водосховище, і таких бракон’єрських знарядь лову як невод та «лебідки», і тонни мертвої вже протухлої риби, яку бракон’єри вже просто не встигали виймати- такі у них були масштаби лову, і численних підлеглих Черемісіна, затриманих на бракон’єрстві ,наприклад, одні лише Юрій Скачков та Юрій Шутько, які 05.06.08 р. були затримані за незаконний лов риби заподіяли шкоду на 13987,60 грн,і рибалок, які на камеру зізнаються, що працюють у Черемісіна нелегально , без оформлення, і ще багато того, за що він міг би й на лаву підсудних сісти, з якою він, як стверджують, вже був знайомий. Цікавий іще один факт з діяльності В.Черемісіна. З 1998 по 2002 рік на Червонооскільському і Великобурлуцькому водосховищах промисловим рибальством займалася агрофірма «Промтех», директором якої був Черемісін С.О. В 2002 р. за численні порушення природоохоронного законодавства, а якщо точніше, то за масове винищення риби, цій агрофірмі заборонили рибогосподарську діяльність. Але тут же відразу була зареєстрована Асоціація користувачів водних живих ресурсів в Червонооскільському водосховищі Харківської області ( в Великобурлуцькому водосховищі до того часу з водних живих ресурсів залишилися лише жаби та дрібна малоцінна риба) під керівництвом все того ж Черемісіна С.О., тільки вже не просто директора, а генерального директора. І вже не агрофірма, а асоціація розвернула ту ж саму діяльність, яка була заборонена агрофірмі. Чудеса та й годі! Говорять, що Черемісін готується і замість асоціації зареєструвати вже іншу структуру, відчуваючи, що і асоціації таки заборонять промисловий лов риби. Але його дозволять новоствореній структурі. Ясно, що без високої «криші» такі чудеса не робляться. А під «кришею» і будь-які висновки, що «діяльність асоціації лише сприяє збереженню біорізноманіття 3. водосховища» зовсім не проблема. Чому сприяє ця діяльність вже видно по Великобурлуцькому водосховищі та й по Червонооскільському також. Чому для Черемісіна ворог №1 не рибоохорона і навіть не міліція, чи прокуратура, а саме депутат Володимир Доскальчук.А тому, що Володимир Іванович – директор ТРК. І це його журналісти знімали на безкомпромісну телекамеру всі беззаконня, які чинилися під час нересту підопічними Черемісіна. Під час одного з рейдів було заснято як С.Черемісін бурно протестував проти відеоз’йомки. Адже без неї можна говорити, що заманеться. І , що їм зброєю погрожували, і що їх били. і що примушували не працювати у Черемісіна. І не тільки говорити, а й писати в газетах. І писали.Як, наприклад, в інтерв’ю тому ж «Франту» С.Черемісін заявив, що за 6 соток землі з нього вимагали «нереальну» ціну в 500 тисяч гривень. Правда, не сказав хто конкретно вимагав. Хоча раз сказав «А», то треба було б сказати і «Б». А телекамера В.Доскальчука унеможливлювала і брехню, і наклепи, позбавляла їх нападу на учасників рейдів, як найкращого захисту. А захищати Сергію Олександровичу є що. Ні-ні не рибу. І не довкілля. А власну кишеню. Адже лише за один лов неводом відловлюють до 3 тонн риби. Як стверджують досвідчені рибалки, лише за один день на Червонооскільському водосховищі виловлюють щонайменше 10 тонн риби.Порахуйте скільки це в грошовому еквіваленті. В інтернеті є дані, що щоденний дохід від рибного бракон’єрства близько 500 000 грн! А тут раптом вийшов «на арену» депутат В.Доскальчук. І замаячила загроза втрати не просто прибутків, а надприбутківЩо ж до «бізнесових інтересів» депутата В.Доскальчука, то в нього немає жодного бізнесу, ні особисто на нього, ні на дружину, ні на матір чи тещу. Та й про які «бізнесові інтереси» може йти мова, коли і сам Володимир Іванович, і його однодумці ведуть боротьбу не за передачу водосховища їм, а про передачу його під суворий контроль громадськості, про заборону не тільки Черемісіну, а й будь-кому промислового відлову риби щонайменше на 5 років, доки в водосховищі після Черемісіна є ще залишки риби і ще може відтворитися її поголів’я. Запропоновані ним невідкладні заходи щодо припинення масових порушень природоохоронного законодавства, варварського 4. винищення рибних запасів, відтворення їх поголів’я, про контроль громадськості за зарибленням водосховища, про мораторій на промисловий лов риби в Червонооскільському водосховищі були одностайно підтримані ХХУ111 сесією У скликання Куп’янської міськради, про що сесією прийнято рішення №736-У від 25.04.08 р. Ці заходи на своїх сесіях схвалили райради Куп’янського, Борівського, Ізюмського та Дворічанського районів. Невже особисті «бізнесові інтереси» одного депутата так одностайно підтримали б народні обранці скількох районів? Невже оце і є «привычной маской заботы об окружающей среде», про яку говориться в інтерв’ю Є.Науменко з С.Черемісіним? Щоб так стверджувати, треба було принаймні вислухати і другу сторону, як нас учили древні. І не тільки вислухати, а й ознайомитися з численними документами та відеоматеріалами, які є у депутата. А їх більш, ніж достатньо, щоб зрозуміти «кто находится под маской и что стоит за «мышиной возней» Купянского горсовета, а также Изюмского и Боровского райсоветов». Забула ще про Куп’янську та Дворічанську райради. Я згоден з Євгенією Науменко, що і в Куп’янському, і в сусідніх районах сильні позиції Партії регіонів. Для мене, як і для неї нажаль. Адже, як і вона, я відношусь до переконаних противників цієї партії. Але істина для мене дорожча від особистих симпатій чи антипатій. Тому з чистою совістю можу підтвердити, що і куп’янські, і борівські, і ізюмські, і дворічанські депутати, незалежно від того до якої партії вони належать, в даному разі поступили по совісті і з повною мірою відповідальності за наше і наших нащадків майбутнє. Їм , на відміну від Черемісіна, не байдуже, що ми залишимо після себе. Вони зрозуміли, що скоро Червонооскільське водосховище перетвориться на жаб’яче болото, якщо не зупинити пана Черемісіна. Що ж до нардепа Василя Потапова, то чесне слово, пані Євгеніє, він ні до асоціації С.Черемісіна, ні до Червонооскільського водосховища не був причетний. А, як мені пояснили обізнані в цьому, до створення асоціації були причетні зовсім інші впливові діячі Партії регіонів – також нардеп Дмитро Шенцев та брат покійного Євгена Кушнарьова – Сергій. З огляду на більш ніж бурхливу діяльність Сергія Черемісіна по побілюванню себе та дискредитації тих, хто наважився посягнути на його бізнесові інтереси, які гублять природу,наша газета мабуть ще не раз повернеться до цієї теми. В усякому разі ми повідомимо читачам чим закінчиться вся ця затяжна історія. ТИМОФІЙ МУСІЄНКО

 
Загружается...

Новости Украины

Loading...
Loading...

META.новости

Загрузка...
©2007-2024, Медиа группа «Объектив», Харьков

Использование материалов разрешено только при наличии гиперссылки.

Редакция не несет ответственность за сообщения, оставленные посетителями.

По любым вопросам Вы можете связаться с редакцией


мобильная версия сайта

размещение рекламы

подписывайтесь на RSS

«добавляйтесь»
 
free counters