Лидер харьковских руховцев: «Главное — соблюдать закон»

В одном из своих монологов Михаил Задорнов сказал, что для того, чтобы внести разлад в компанию украинцев, достаточно произнести «Ющенко» или «Янукович»: сразу начнется ссора. Юморист, конечно, утрирует, а вот если произнести слова «второй государственный язык», ссора вряд ли, а полемика точно обеспечена. В русскоязычном Харькове легко снискать популярность, посулив народу «второй государственный». Те же, кто против, уже по определению нехорошие, а слово «националист» у нас звучит почти как ругательство. Но давайте выслушаем и вторую сторону.

С председателем Харьковской областной организации Народного Руха Украины Анатолием Семенченко мы встретились, чтобы поговорить обо всем понемножку — о русском и украинском языках, о Львове и Донецке, об украинизации телевидения и системы образования и т.д.

— Анатолий Алексеевич, не кажется ли Вам, что ужесточение языкового режима может привести к закрытию некоторых региональных телеканалов?

— Я так не вважаю. Сьогодні майже всі харківські канали перейшли на державну мову, і досить безболісно. До того ж, населення нормально все це прийняло. Взагалі, що стосується мовного питання, то можу сказати: доки ця проблема не буде вирішена, національної єдності ми ніколи не досягнемо. Це ж смішно: ми вже 17 років є незалежною державою, але ніяк не можемо вивчити затверджену Конституцією державну мову… Нам треба брати за приклад Прибалтику — там всі питання давно вже вирішили: і з мовою, і з її статусом, з входженням до ЄС та НАТО.

— Как Вы относитесь к решению Львовского облсовета обратиться с просьбой к Президенту об отмене празднования Дня Победы?

— В цьому нема нічого протизаконного. Депутати мають таке право — звертатися з будь-якім проханням до Президента. А як вирішить Президент — це друге питання. Якщо вас цікавить моя особиста думка, то я теж вважаю, що 9 травня не є Днем Перемоги для українців. Просто одна імперія перемогла іншу імперію, а український народ, як кажуть, з-під німців опинився під Радянською владою. Тому ми відзначаємо цей день як день закінчення Другої Світової війни. І я вважаю, що рішення Львівської облради було правильним.

— Прокомментируйте, пожалуйста, решение Донецкого горсовета о запрете украинских школ.

— А ось це якраз є порушенням закону. Таке рішення виходить за рамки їхньої компетенції, до того ж воно дискримінує частину населення, і не тільки українців, а й всіх тих, хто хотів би навчатися державною мовою. І незважаючи на послідуюче пом’якшення цього рішення, депутати свої повноваження явно перевищили.

— Кстати, об образовании… Сегодня перед вузами стоит задача — перейти на преподавание только на государственном языке. Но многим преподавателям старшего возраста, особенно в технических вузах, не так-то просто это сделать: переучиваться в таком возрасте (тем более существует проблема с терминологией) не очень легко. Не рискуем ли мы потерять кадровый состав — заменить этих преподавателей будет просто некем?

— Викладачі, як правило, люди досить освічені, і для них не буде проблемою місяць-два посидіти за книжками та словниками. Я вважаю, що треба якось заохотити тих, хто перейшов на викладання українською мовою, наприклад, доплачувати десь 15% до зарплатні. Тоді всі будуть зацікавлені якомога скоріш почати викладати державною мовою… А взагалі, я б хотів на підсумок нашої бесіди сказати одне: ми живемо в Українській державі, українська мова є державною, є закон про державну мову, і ми повинні його виконувати. Це головне. Якщо ми всі — на Сході, Заході, Півдні — зрозуміємо, що Україна єдина, якщо ми будемо дотримуватися букви закону, ці проблеми будуть вирішені.