Хльоскайте вербою на здоров’я!

Ні для кого не є секретом, що для українського народу природа була не тільки звичним середовищем, а і давала потужну силу.

Якою була роль рослин у побуті та звичаях українців?

Верба і калина здавна символізували Прадерево життя, Чумацький шлях. Можливість відновлення сил та здоров’я, поєднання людини з Космосом означає обряд хльоскання вербою. При цьому промовляють:

Будьте великі, як верба

Здорові, як вода

Багаті, як земля.

Надруга над калиною вкривала людину ганьбою.

Звичай шанувати священні дерева міцно увійшов до ментальності українців. Дерево, якому судився довгий вік (дуб), стає священним.

Вишня — одне з найстаріших дерев в Україні. Біологи припускають, що вишня поширилася в Україні з Малої Азії і використовувалася в Новорічній обрядовості ще задовго до привнесеного Петром І звичаю ставити ялинку. Її викопували восени і ставили в діжку з землею у хаті, де вона стояла до Нового року. По тому, як росла вишня, судили про свою долю, а лінгвісти вважають назву «вишня» прикметником (ж. р. від «вишній»), тобто божественний.

Не менше відома в Україні і яблуня. Яблуко стало символом кохання і родючості. Про особливу плодючість яблуні знали вже трипільці.

За кількістю горобини українці могли передбачати, якою буде зима: якщо ягід було багато, чекали холодної зими. Навіть скіфам горобина також була відома. Як оберег її садили біля хати, а на Купала гілочки горобини чіпляли на кожні двері, щоб уберегтися від злих духів і хвороб.

Береза, завдяки своїй білій корі, стала символом чистоти, дівочої ніжності. Вона також вважалася оберегом від злих духів, тому її часто садили біля хати, щоб милувала око і захищала садибу.